проворкувати
проворкува́ти
-ую, -уєш, док.
1》 неперех.Видати своєрідні переливчасті звуки (про голубів, горлиць і т. ін.).
2》 перех. і без додатка, перен. Проговорити або проспівати лагідним, ніжним голосом.
3》 неперех. Воркувати якийсь час.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проворкувати — проворкува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проворкувати — див. сказати Словник синонімів Вусика
- проворкувати — ПРОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Видати своєрідні переливчасті звуки (про голубів, горлиць і т. ін.). 2. що і без прям. дод., перен. Проговорити або проспівати лагідним, ніжним голосом. – Кохайлику! – ставши близенько, з-за спини стиха проворкувала Роксолана (О. Ільченко). 3. Воркувати якийсь час. Словник української мови у 20 томах
- проворкувати — ПРОВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. неперех. Видати своєрідні переливчасті звуки (про голубів, горлиць і т. ін.). 2. перех. і без додатка, перен. Проговорити або проспівати лагідним, ніжним голосом. — Кохайлику!... Словник української мови в 11 томах