1. Великий тлумачний словник сучасної мови

проклітика

проклі́тика

-и, ж., лінгв.

Ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне фонетичне ціле.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проклітика — проклі́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. проклітика — ПРОКЛІ́ТИКА, и, ж., спец. Ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне фонетичне ціле. Слово, з належними до нього “проклітиками” та “енклітиками”, в живому потоці мови входить, як відомо, до складу ритмічної групи (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. проклітика — проклі́тика (грец. προκλιτικον, від προκλίνω – нахиляю вперед) ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і прилягає до нього як до акцентуючої опори (напр., на добраніч). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. проклітика — ПРОКЛІ́ТИКА, и, ж., спец. Ненаголошене слово, що стоїть перед наголошеним і утворює з ним одне фонетичне ціле. Слово, з належними до нього «проклітиками» та «енклітиками», в живому потоці мови входить, як відомо, до складу ритмічної групи (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 152). Словник української мови в 11 томах