промурчати
промурча́ти
-чу, -чиш, перех. і неперех.
Док. до мурчати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- промурчати — промурча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- промурчати — ПРОМУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, що і без прям. дод. Док. до мурча́ти. Промурчав ситий кіт; [Настя:] Питаю куди? А він зиркнув на мене так, наче з'їсти хотів, покрутив головою, щось промурчав, грюкнув дверима, та й вийшов (І. Карпенко-Карий). Словник української мови у 20 томах
- промурчати — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- промурчати — ПРОМУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, перех. і неперех. Док. до мурча́ти. Промурчав ситий кіт; [Настя:] Питаю куди? А він зиркнув на мене так, наче з’їсти хотів, покрутив головою, щось промурчав, грюкнув дверима, та й вийшов (К.-Карий, II, 1960, 196). Словник української мови в 11 томах