1. Великий тлумачний словник сучасної мови

просторий

просто́рий

-а, -е.

1》 Здатний вміщувати велику кількість кого-, чого-небудь, не тісний; місткий.

|| Який охоплює велику площу, розташований на великій площі.

|| Широкий (про вулицю, шлях і т. ін.).

|| Який не має видимих меж, тягнеться з краю в край; безмежний.

|| Який нещільно облягає (про одяг).

2》 перен. Нічим не обмежений; вільний.

|| Здатний виявляти сильні почуття, співчувати багатьом і т. ін.; широкий.

|| рідко. Дуже об'ємний, широкий (про тему, галузь діяльності і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. просторий — просто́рий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. просторий — Місткий; (двір) великий; (шлях) широкий; (- море) БЕЗМЕЖНИЙ; (- життя) вільний; (- тему) розлогий. Словник синонімів Караванського
  3. просторий — I запросторий, заііщрокий, обширний, привільний, просторенький, простористий, просторуватий (одяг), розгонистий, роздолий, роздолистий, розлогий, широкий, широкополий, широкуватий, широчезний, широченний, широченький, є де розвернутися... Словник синонімів Вусика
  4. просторий — ПРОСТО́РИЙ, а, е. 1. Здатний вміщувати велику кількість кого-, чого-небудь, не тісний; місткий. Простора хатина, чепурно вибілена, тепла та ясна, тиха та щасна, війнула на його [нього] якимсь теплим духом... Словник української мови у 20 томах
  5. просторий — вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І. Фразеологічний словник української мови
  6. просторий — БЕЗМЕ́ЖНИЙ (про простір — який не має видимих меж), БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗКРА́ЙНІЙ, БЕЗКРА́ЇЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗБЕРЕ́ЖНИЙ, НЕОКРА́ЇЙ поет.; БЕЗДО́ННИЙ (звичайно про небо); БЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РНИЙ, НЕЗМІ́РЯНИЙ, НЕЗМІРЕ́ННИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. просторий — Просто́рий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. просторий — Просто́рий, -а, -е Просторный. Просторий двір. Стор. II. 96. Вивів Бог мене з тісноти на просторе оболонє. К. Псал. 38. Словник української мови Грінченка