просторіччя
просторі́ччя
-я, с.
1》 Побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови).
2》 лінгв. Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні, а в художніх творах використовується як стилістичний засіб для надання мові зневажливого, іронічного, жартівливого, грубуватого та іншого відтінку.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- просторіччя — просторі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- просторіччя — Відхилення від вимовних, лексичних, граматичних і стилістичних норм літературної мови, яке характеризується зниженням естетичного й етичного рівня : нарошне, пузо, баньки, алкаш, бакси, доперти, шарити. Словник стилістичних термінів
- просторіччя — див. мова Словник синонімів Вусика
- просторіччя — Посполитна мова Словник чужослів Павло Штепа
- просторіччя — ПРОСТОРІ́ЧЧЯ, я, с. 1. Проста мова; побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови). Особливості українського просторіччя невіддільні від історії та сучасного стану української мови в цілому (З наук. літ. Словник української мови у 20 томах