просторіччя
ПРОСТОРІ́ЧЧЯ, я, с.
1. Проста мова; побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови).
Особливості українського просторіччя невіддільні від історії та сучасного стану української мови в цілому (З наук. літ.);
Дослідження в галузі морфології і синтаксису українського просторіччя.
2. лінгв. Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні, а в художніх творах використовується як стилістичний засіб для надання мові зневажливого, іронічного, жартівливого, грубуватого та ін. відтінку.
Елементи просторіччя використовуються із стилістичною метою – як засіб соціально-мовної характеристики персонажа (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- просторіччя — просторі́ччя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- просторіччя — Відхилення від вимовних, лексичних, граматичних і стилістичних норм літературної мови, яке характеризується зниженням естетичного й етичного рівня : нарошне, пузо, баньки, алкаш, бакси, доперти, шарити. Словник стилістичних термінів
- просторіччя — див. мова Словник синонімів Вусика
- просторіччя — -я, с. 1》 Побутове мовлення (на відміну від книжної, літературної мови). 2》 лінгв. Слово, граматична форма, зворот, що не є нормою літературної мови, але вживається в побутовому мовленні... Великий тлумачний словник сучасної мови
- просторіччя — Посполитна мова Словник чужослів Павло Штепа