процесуальний
процесуа́льний
-а, -е.
Стос. до процесу (у 3 знач.). Процесуальний кодекс.
Процесуальне право — частина норм правової системи, яка регулює відносини, що виникають при розслідуванні злочинів, розгляді та вирішенні кримінальних та цивільних справ.
Процесуальне правонаступництво — заміна у цивільному або арбітражному процесі зацікавленої особи, яка бере участь у справі, її правонаступником у матеріальному правовідношенні.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- процесуальний — процесуа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- процесуальний — [процеисуал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- процесуальний — Судочинний Словник чужослів Павло Штепа
- процесуальний — ПРОЦЕСУА́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до процесу (у 3 знач.). У судову камеру не заходили, бо Петро Петрович не думав показувати [губернаторові] суду процесуального, а тільки скорий (В. Словник української мови у 20 томах
- процесуальний — процесуа́льний той, що належить до судового процесу, до судочинства взагалі; ¤ п-е право – галузь права, що регулює судочинство, а також діяльність органів держави щодо розгляду і розв’язання адміністративних справ. Словник іншомовних слів Мельничука
- процесуальний — Процесуа́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)