пугу
пу́гу́
пугу-пугу, виг.
1》 Звуконаслідування, що означає крик пугача або сича.
2》 Умовне привітання у запорізьких козаків.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пугу — пу́гу́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- пугу — ПУ́ГУ́, ПУ́ГУ́-ПУ́ГУ́, виг. 1. Звуконаслідування, що передає крик пугача або сича. Ой злетів пугач да й на могилоньку, Да як пугу, дак пугу (П. Чубинський); Кругом по гаю щебечуть солов'ї, аж луна розлягається; деколи й пугач скаже своє смутне “пугу!” (П. Словник української мови у 20 томах
- пугу — Пу́гу́! пу́гу-пу́гу! і пугу́-пугу́! виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)