1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пульсуючий

пульсу́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до пульсувати.

Пульсуючий струм — електричний струм постійного напряму, але періодично змінної величини.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пульсуючий — пульсу́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пульсуючий — [пул'суйучией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
  3. пульсуючий — ПУЛЬСУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який пульсує. Намацав [старшина] гарячу пульсуючу ранку і міцно затиснув її, щоб не сходити кров'ю (О. Гончар); Криваво димляче й пульсуюче серце найдужче запам'яталося Лаврінові з того бою (Ю. Словник української мови у 20 томах