1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пунктик

пу́нктик

-а, ч.

1》 Зменш.-пестл. до пункт 1), 2).

2》 жарт. Дивина, дивацтво, предмет палкого захоплення чим-небудь, яка-небудь нав'язлива думка.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пунктик — пу́нктик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пунктик — ПУ́НКТИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до пункт 1, 2. 2. жарт. Те саме, що пункт 4. [Марина Петрівна:] Ти й досі не віриш, що я можу цікавитися твоїми справами. [Безкоровайний:] Це моя манія недовір'я. Мій пунктик (І. Муратов). Словник української мови у 20 томах