пустоб'яка
пустоб'я́ка
-и, ч. і ж., діал., розм.
Пуста, розбещена людина.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустоб'яка — Пустоб'я́ка, -ки об. Пустой, распущен ный человѣкъ. Тілько пустоб'яки жалкують за шинком, а добрий чоловік не жаліє. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка