підпалювати

підпа́лювати

-юю, -юєш, недок., підпалити, -палю, -палиш, док., перех.

1》 також без додатка. Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати.

|| також без додатка. Починати топити якимось паливом піч, грубу і т. ін.; розпалювати.

|| перен., рідко. Навмисно, зі злим наміром сердити, дратувати, роздражнювати.

2》 Викликати пожежу з метою помсти і т. ін.

3》 розм. Давати чому-небудь трохи підгоряти (у 1 знач.), пошкоджувати, псувати сильним вогнем. Підпалити хліб.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

підпалювати — підпа́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
підпалювати — (вогонь) запалювати, (грубу) розпалювати; П. дратувати; (робити підпал) пускати <�червоного> півня. Словник синонімів Караванського
підпалювати — ПІДПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., що. 1. також без дод. Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати. По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (А. Словник української мови у 20 томах
підпалювати — ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
підпалювати — ПІДПА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДПАЛИ́ТИ, палю́, па́лиш, док., перех. 1. також без додатка. Підносячи вогонь до чогось, примушувати займатися, горіти; запалювати. По алеях, у парках і скверах згрібали у величезні купи потемніле листя і підпалювали (Дім. Словник української мови в 11 томах
підпалювати — Підпалювати, -люю, -єш сов. в. підпалити, -лю́, -лиш, гл. Поджигать, поджечь; растапливать, растопить. Добре вогонь горить, як є чим підпалити. Ном. Підпалили сосну від споду до верху. Чуб. V. 394. Підпалив у печі, гріє окропи. Рудч. Ск. І. 137. Словник української мови Грінченка