пізнати

Значення в інших словниках

1. пізнати — пізна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. пізнати — ПІЗНА́ТИ див. пізнава́ти. Словник української мови у 20 томах
3. пізнати — пізна́ти → пізнатися Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. пізнати — Пізнав вовка, хоч у баранячій шкурі. Лихого чоловіка пізнають навіть тоді, коли він вдає із себе доброго. Пізнати куди стежка в горох. Мене не здуриш, бо я знаю що ти задумуєш. Пізнати дерево по овочу. Пізнати чоловіка по ділах його. Приповідки або українсько-народня філософія
5. пізнати — і (рі́дна) ма́ти не впізнає́ (не пізнає́) / не впізна́є (не пізна́є) кого і без додатка. Хтоcь дуже змінився на вигляд, зовні. В нас і таке бува: поїде дівка з села, потиняється рік-два, а потім повертається такою, що й рідна мати її не пізнає. Фразеологічний словник української мови
6. пізнати — ВИВЧА́ТИ що (навчаючись, набувати певних знань, відомостей у якій-небудь галузі), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ОПАНО́ВУВАТИ, ОВОЛОДІВА́ТИ чим, СТУДІЮВА́ТИ книжн., ПРОХО́ДИТИ розм., ШТУРМУВА́ТИ розм., ВГРИЗА́ТИСЯ (УГРИЗА́ТИСЯ) в що, розм. Словник синонімів української мови
7. пізнати — ПІЗНА́ТИ див. пізнава́ти. Словник української мови в 11 томах
8. пізнати — Пізнавати, -наю́, -єш сов. в. пізна́ти, -на́ю, -єш, гл. Узнавать, узнать. Ой як би я зозуленька, ой крилечка мала... то б я свого миленького по шапці пізнала. Мет. З ким жити, того й пізнавати. Чуб. І. 251. Словник української мови Грінченка