реліквія
релі́квія
-ї, ж.
1》 перев. мн. Предмети релігійного поклоніння.
2》 Річ, яку особливо шанують і зберігають як пам'ять про минуле.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- реліквія — релі́квія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- реліквія — Предмет релігійного вшанування, що являє собою мощі, одяг або частини одягу чи особисті речі святого, а також предмети, що пов'язані з його життям та діяльністю Словник церковно-обрядової термінології
- реліквія — Клейнод, скарб, див. регалія Словник чужослів Павло Штепа
- реліквія — РЕЛІ́КВІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Предмети релігійного поклоніння. Скільки тут [в монастирі] було в запасі Талісманів і реліквій: Тут була вода з Йордану В череп'яній добрій тикві (В. Самійленко). Словник української мови у 20 томах
- реліквія — релі́квія (від лат. reliquia – залишки) 1. Предмет релігійного поклоніння. 2. Річ, дорога як пам’ять про минуле (напр., історична Р., сімейна Р.). Словник іншомовних слів Мельничука
- реліквія — Релі́квія, -вії; -вії, -вій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- реліквія — РЕЛІ́КВІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Предмети, яким служителі культу приписують чудодійну силу, роблячи їх об’єктом релігійного поклоніння. Скільки тут [в монастирі] було в запасі Талісманів і реліквій: Тут була вода з Йордану В череп’яній добрій тикві (Сам. Словник української мови в 11 томах