1. Словник української мови в 11 томах

реліквія

РЕЛІ́КВІЯ, ї, ж.

1. перев. мн. Предмети, яким служителі культу приписують чудодійну силу, роблячи їх об’єктом релігійного поклоніння.

Скільки тут [в монастирі] було в запасі Талісманів і реліквій: Тут була вода з Йордану В череп’яній добрій тикві (Сам., І, 1958, 253).

2. Річ, яку особливо шанують і зберігають як нам’ять про минуле.

Київ є багатющою скарбницею наших національних реліквій (Цюпа, Україна.., 1960, 138);

Одну-єдину реліквію привезла Ольга з Лебедина. Коштовну.. Коштовна та реліквія — портрет діда (Дор., Не повтори.., 1968, 74);

*У порівн. Тужив [моряк] за морем і, як найдорогоціннішу реліквію, показував стрічки з безкозирки, на якій золотом було витиснуто: «Звонкий» (Тют., Вир, 1964, 310).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реліквія — релі́квія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. реліквія — Предмет релігійного вшанування, що являє собою мощі, одяг або частини одягу чи особисті речі святого, а також предмети, що пов'язані з його життям та діяльністю Словник церковно-обрядової термінології
  3. реліквія — -ї, ж. 1》 перев. мн. Предмети релігійного поклоніння. 2》 Річ, яку особливо шанують і зберігають як пам'ять про минуле. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. реліквія — Клейнод, скарб, див. регалія Словник чужослів Павло Штепа
  5. реліквія — РЕЛІ́КВІЯ, ї, ж. 1. перев. мн. Предмети релігійного поклоніння. Скільки тут [в монастирі] було в запасі Талісманів і реліквій: Тут була вода з Йордану В череп'яній добрій тикві (В. Самійленко). Словник української мови у 20 томах
  6. реліквія — релі́квія (від лат. reliquia – залишки) 1. Предмет релігійного поклоніння. 2. Річ, дорога як пам’ять про минуле (напр., історична Р., сімейна Р.). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. реліквія — Релі́квія, -вії; -вії, -вій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)