республіка
респу́бліка
-и, ж.
1》 Одна з форм державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку.
2》 Країна з такою формою правління.
3》 Національно-територіальна частина країни з органами самоврядування.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- республіка — респу́бліка іменник жіночого роду в найменуваннях країн Республіка: Республіка Білорусь Орфографічний словник української мови
- республіка — [реиспубл'іка] -кие, д. і м. -л'іц'і Орфоепічний словник української мови
- республіка — РЕСПУ́БЛІКА, и, ж. 1. Одна з форм державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку. Шинки й церкви... Оце так воля. І це республіка така?! (В. Словник української мови у 20 томах
- республіка — респу́бліка (лат. respublica, від res – справа і publicus – суспільний, всенародний) форма державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку. Словник іншомовних слів Мельничука
- республіка — Форма державного устрою, при якому найвищі органи влади (парламент, президент) обираються на визначений термін на безпосередніх чи опосередкованих виборах. Універсальний словник-енциклопедія
- республіка — Респу́бліка, -ки, -ці; -ліки, -лік Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- республіка — РЕСПУ́БЛІКА, и, ж. 1. Одна з форм державного правління, при якій верховні органи державної влади обираються на певний строк у тому чи іншому порядку. Шинки й церкви… Оце так воля. І це республіка така?! (Сос., І, 1957, 359). Словник української мови в 11 томах