рефракція
рефра́кція
-ї, ж.
1》 фіз. Заломлення променів світла, що проявляється в уявному зміщенні віддалених предметів, а іноді в уявному зміненні їх форми.
2》 астр. Уявне зміщення небесного світила, що відбувається внаслідок заломлення променів, світла в земній атмосфері.
3》 фіз. Здатність оптичної системи ока заломлювати світлові промені, змінювати їх напрям.
Клінічна рефракція — співвідношення між силою діоптричного апарату ока.
4》 фіз. Поступова зміна напрямку звукових коливань із поширенням хвилі в атмосфері або у воді.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рефракція — рефра́кція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- рефракція — Промінезалом Словник чужослів Павло Штепа
- рефракція — РЕФРА́КЦІЯ, ї, ж. 1. фіз. Заломлення променів світла, що виявляється в уявному зміщенні віддалених предметів, а іноді в уявній зміні їх форми. 2. астр. Словник української мови у 20 томах
- рефракція — рефра́кція (від лат. refractio – заломлення) викривлення напряму поширення (променів) світла і радіохвиль під час проходження їх крізь середовище із змінними фізичними характеристиками (показник заломлення, діелектрична проникність тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
- рефракція — РЕФРА́КЦІЯ, ї, ж. 1. фіз. Заломлення променів світла, що проявляється в уявному зміщенні віддалених предметів, а іноді в уявному зміненні їх форми. 2. астр. Словник української мови в 11 томах