1. Великий тлумачний словник сучасної мови

риса

ри́са

-и, ж.

1》 Лінія, проведена на чому-небудь.

|| Лінія, що окреслює предмет і дає уявлення про його форму; контур.

2》 перев. мн., звичайно у сполуч. зі сл. обличчя, зовнішність і т. ін. Сукупність частин, ліній, що утворюють зовнішній вигляд, обриси лиця.

|| Зовнішній вираз якогось почуття, настрою і т. ін.

3》 Особливість, ознака, властивість кого-, чого-небудь.

|| Подробиця, деталь.

У головних (загальних) рисах — в основному, без подробиць, деталей.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. риса — ри́са іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. риса — (олівцем) лінія; (вдачі) жилка, струнка; мн. РИСИ, (рота) контури, обриси, лінії, р. рисунок; (занепаду) ознаки, прикмети, особливості. Словник синонімів Караванського
  3. риса — [риса] -сие, д. і м. -с'і Орфоепічний словник української мови
  4. риса — РИ́СА, и, ж. 1. Лінія, проведена на чому-небудь. Вся сторінка [зошита] була покреслена товстими рисами червоного олівця (О. Донченко); Він різко провів довгу рису під своїми розрахунками, твердий графіт олівця аж розрізав папір (В. Словник української мови у 20 томах
  5. риса — ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал. Словник синонімів української мови
  6. риса — Ри́са, -си; ри́си, -рис Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. риса — РИ́СА, и, ж. 1. Лінія, проведена на чому-небудь. Вся сторінка [зошита] була покреслена товстими рисами червоного олівця (Донч., II, 1956, 383); Він різко провів довгу рису під своїми розрахунками, твердий графіт олівця аж розрізав папір (Собко... Словник української мови в 11 томах