родоначальник
родонача́льник
-а, ч.
1》 Предок, від якого веде свій початок який-небудь рід.
2》 Тварина або рослина, від якої походять певні роди тварин або рослин.
3》 перен. Той, хто започаткував розвиток чого-небудь; основоположник.
|| Те, що стало початком, основою чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- родоначальник — родонача́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- родоначальник — див. пращур Словник синонімів Вусика
- родоначальник — Предок, прапрадід Словник чужослів Павло Штепа
- родоначальник — РОДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Предок, від якого веде свій початок який-небудь рід. Пішов [Стецько] із Слобожанщини аж на Львівські землі, там оселився й став за родоначальника всіх теперішніх Стецьків (Остап Вишня). Словник української мови у 20 томах
- родоначальник — ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИК уроч., БА́ТЬКО уроч., ОСНО́ВНИК діал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу). Словник синонімів української мови
- родоначальник — РОДОНАЧА́ЛЬНИК, а, ч. 1. Предок, від якого веде свій початок який-небудь рід. Пішов [Стецько] із Слобожанщини аж на Львівські землі, там оселився й став за родоначальника всіх теперішніх Стецьків (Вишня, І, 1956, 268). Словник української мови в 11 томах