розбагатіти
розбагаті́ти
-ію, -ієш, док.
Стати багатим.
|| на що, розм. Придбати, одержати що-небудь.
|| на чому. Дістати щось як основу для створення багатства, достатку.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбагатіти — розбагаті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- розбагатіти — Збагачуватися, збагатіти, позбагачуватися, обагачуватися, обагатіти, пообагачуватися, побагачуватися, побагатіти, див. розживатися, наживати Словник чужослів Павло Штепа
- розбагатіти — РОЗБАГАТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати багатим. – А може, й забудеш? Розбагатієш, у Київ Поїдеш з панами, Найдеш собі шляхтяночку, Забудеш Оксану! (Т. Шевченко); Оврам Роздобудько колись розбагатів, знайшовши десь коло Черкас прадавній золотий скарб (О. Словник української мови у 20 томах
- розбагатіти — ЗБАГА́ЧУВАТИСЯ (ставати багатим, заможним), БАГАТІ́ТИ, БАГАТІ́ШАТИ (БАГА́ТШАТИ), ЗАМО́ЖНІТИ, НАЖИВА́ТИСЯ (легким, нетрудовим шляхом, за рахунок кого-, чого-небудь). — В кого є золото, той пошану і владу має. Отже, підтримаємо лозунг — збагачуватись!.. (М. Словник синонімів української мови
- розбагатіти — Розбагаті́ти, -ті́ю, -ті́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розбагатіти — РОЗБАГАТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Стати багатим. — А може, й забудеш? Розбагатієш, у Київ Поїдеш з панами, Найдеш собі шляхтяночку, Забудеш Оксану! (Шевч., І. Словник української мови в 11 томах
- розбагатіти — Розбагатіти, -тію, -єш гл. Розбагатѣть. Так розбагатіла! поли деру та спину латаю. Ном. № 1545. Словник української мови Грінченка