1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розбухлий

розбу́хлий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до розбухнути.

|| у знач. прикм.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбухлий — розбу́хлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розбухлий — РОЗБУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до розбу́хнути. Дністер навально мчав свої води, розбухлі від карпатських дощів (З. Тулуб); Безпорадний, лежав [Духнович] край дороги з своєю відкритою, гидко розбухлою ногою і не вірив уже співчуттю товаришів... Словник української мови у 20 томах
  3. розбухлий — НАБРЯ́КЛИЙ (про частини тіла, кровоносні судини, шрам і т. ін. — збільшений в об'ємі від припливу крові, молока тощо), НАБУ́ХЛИЙ, НАПУ́ХЛИЙ, РОЗБУ́ХЛИЙ підсил., НАБУБНЯ́ВІЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. розбухлий — РОЗБУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до розбу́хнути. Дністер навально мчав свої води, розбухлі від карпатських дощів (Тулуб, Людолови, II, 1957, 504); Безпорадний, лежав [Духнович] край дороги з своєю відкритою... Словник української мови в 11 томах