1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розбійницький

розбі́йницький

-а, -е.

1》 Прикм. до розбійник 1).

|| Власт. розбійникові; такий, як у розбійника.

2》 Який характеризується розбоєм, загарбництвом.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбійницький — розбі́йницький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розбійницький — РОЗБІ́ЙНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до розбі́йник 1. На початку XIII століття на берегах Балтійського моря з'явилися розбійницькі орди Тевтонського ордена (з наук.-попул. літ.); Мельникова донька прийшла додому і жила тепер у великій славі. Словник української мови у 20 томах
  3. розбійницький — Розбі́йницький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розбійницький — РОЗБІ́ЙНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до розбі́йник 1. На початку XIII століття на берегах Балтійського моря з’явилися розбійницькі орди Тевтонського ордена (Наука.., 6, 1963, 22); Мельникова донька прийшла додому і жила тепер у великій славі. Словник української мови в 11 томах
  5. розбійницький — Розбійницький, -а, -е Разбойническій. Розбійницький син. Чуб. В розбійницьких наметах тихо й мирно. К. Іов. 25. Словник української мови Грінченка