розбійниця
розбі́йниця
-і.
Жін. до розбійник.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбійниця — розбі́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- розбійниця — РОЗБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до розбі́йник. – Дозвольте і мені, панове, річ держать! – Тут обізвалася Лисиця. – Розбійницю таку не так судить годиться (Л. Словник української мови у 20 томах
- розбійниця — Розбі́йниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розбійниця — РОЗБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до розбі́йник. — Дозвольте і мені, панове, річ держать! — Тут обізвалася Лисиця. — Розбійницю таку не так судить годиться (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
- розбійниця — Розбійниця, -ці ж. Разбойница. Словник української мови Грінченка