1. Словник української мови у 20 томах

розбійниця

РОЗБІ́ЙНИЦЯ, і, ж.

Жін. до розбі́йник.

– Дозвольте і мені, панове, річ держать! – Тут обізвалася Лисиця. – Розбійницю таку не так судить годиться (Л. Глібов);

Засвідчимо, всі на суді засвідчимо, що розбійниця хотіла молодицю втопити (Ірина Вільде);

* Образно. Розбійниця сова безшумно вихопила з пташиної зграї одного щиглика собі на вечерю (О. Копиленко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбійниця — розбі́йниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розбійниця — -і. Жін. до розбійник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. розбійниця — Розбі́йниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розбійниця — РОЗБІ́ЙНИЦЯ, і, ж. Жін. до розбі́йник. — Дозвольте і мені, панове, річ держать! — Тут обізвалася Лисиця. — Розбійницю таку не так судить годиться (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  5. розбійниця — Розбійниця, -ці ж. Разбойница. Словник української мови Грінченка