1. Словник української мови у 20 томах

розбійничати

РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, аю, аєш, недок.

Займатися розбоєм, грабіжництвом.

Королівські васали будували міцні замки і розбійничали на великих шляхах (з навч. літ.);

* Образно. Дівчина підбігла до того місця, де розбійничав хижак, і .. під сухою травицею побачила краєчок джмелиного гнізда (М. Стельмах);

// перен., розм. Чинити насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь.

Данько почував, як прокидається в ньому лють до пришельців [військ Антанти], що з'явились з-за моря розбійничати на його рідній землі (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розбійничати — розбі́йничати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розбійничати — див. пустувати Словник синонімів Вусика
  3. розбійничати — -аю, -аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. || перен., розм. Чинити насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розбійничати — БЕШКЕТУВА́ТИ (грубо порушувати загальноприйняті норми моралі й поведінки із застосуванням утисків, насильства), БЕЗЧИ́НСТВУВАТИ, РОЗБІ́ЙНИЧАТИ підсил. розм.; СВАВО́ЛИТИ, СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ розм. (діяти на власний розсуд, ні на кого й ні на що не зважаючи). Словник синонімів української мови
  5. розбійничати — РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. Королівські васали будували міцні замки і розбійничали на великих шляхах (Іст. середніх віків, 1955, 89); — Ти де був? — По Волзі їздив… — Розбійничав?... Словник української мови в 11 томах