розбійничати
розбі́йничати
дієслово недоконаного виду
розм.
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбійничати — див. пустувати Словник синонімів Вусика
- розбійничати — -аю, -аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. || перен., розм. Чинити насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбійничати — РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. Королівські васали будували міцні замки і розбійничали на великих шляхах (з навч. літ.); * Образно. Дівчина підбігла до того місця, де розбійничав хижак, і .. Словник української мови у 20 томах
- розбійничати — БЕШКЕТУВА́ТИ (грубо порушувати загальноприйняті норми моралі й поведінки із застосуванням утисків, насильства), БЕЗЧИ́НСТВУВАТИ, РОЗБІ́ЙНИЧАТИ підсил. розм.; СВАВО́ЛИТИ, СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ розм. (діяти на власний розсуд, ні на кого й ні на що не зважаючи). Словник синонімів української мови
- розбійничати — РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. Королівські васали будували міцні замки і розбійничали на великих шляхах (Іст. середніх віків, 1955, 89); — Ти де був? — По Волзі їздив… — Розбійничав?... Словник української мови в 11 томах