розбійничати
РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом.
Королівські васали будували міцні замки і розбійничали на великих шляхах (Іст. середніх віків, 1955, 89);
— Ти де був? — По Волзі їздив… — Розбійничав? — тихо спитав Хома (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 315);
*Образно. Дівчина підбігла до того місця, де розбійничав хижак, і.. під сухою травицею побачила краєчок джмелиного гнізда (Стельмах, І, 1962, 525);
// перен., розм. Чинити насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь.
Данько почував, як прокидається в ньому лють до пришельців [військ Антанти], що з’явились з-за моря розбійничати на його рідній землі (Гончар, II, 1959, 46).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбійничати — розбі́йничати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- розбійничати — див. пустувати Словник синонімів Вусика
- розбійничати — -аю, -аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. || перен., розм. Чинити насильство, утиски, здирство і т. ін. щодо кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розбійничати — РОЗБІ́ЙНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Займатися розбоєм, грабіжництвом. Королівські васали будували міцні замки і розбійничали на великих шляхах (з навч. літ.); * Образно. Дівчина підбігла до того місця, де розбійничав хижак, і .. Словник української мови у 20 томах
- розбійничати — БЕШКЕТУВА́ТИ (грубо порушувати загальноприйняті норми моралі й поведінки із застосуванням утисків, насильства), БЕЗЧИ́НСТВУВАТИ, РОЗБІ́ЙНИЧАТИ підсил. розм.; СВАВО́ЛИТИ, СВАВІ́ЛЬНИЧАТИ розм. (діяти на власний розсуд, ні на кого й ні на що не зважаючи). Словник синонімів української мови