розвівати

розвіва́ти

-аю, -аєш і рідше розвіювати, -юю, -юєш, недок., розвіяти, -ію, -ієш, док., перех.

1》 Розносити, роздувати, розсіювати що-небудь у різні боки (про вітер).

|| безос.

|| Примушувати розноситися за вітром, поширюватися в повітрі.

Як вітром розвіяло що безос. — щось зникло безслідно.

2》 перен. Розсіювати щось, сприяти зникненню чого-небудь.

|| тільки док. Примусити розійтися, роз'їхатися в різні місця, далеко один від одного.

|| тільки док. Розкидати, розігнати (ворожі війська), завдавши поразки, розгромивши.

|| тільки док. Розгубити, розтратити що-небудь, позбутися чогось із часом. Розвіяти на попіл.

3》 Примушувати що-небудь коливатися, тріпотіти на вітрі.

|| чим. Примушувати що-небудь розгортатися, розходитися в різні боки.

4》 недок. тільки розвіювати, перен. Розважати кого-небудь, відвертаючи його увагу від якихось думок, переживань і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розвівати — розвіва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розвівати — (вітром) розсіювати, розмаювати, роздимати, розносити, розмахувати; (волос) розкудлувати; (сили ворога) розпорошувати; (нудьгу) розганяти, розважати; док. РОЗВІЯТИ, (добро) витратити, проциндрити. Словник синонімів Караванського
  3. розвівати — РОЗВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше РОЗВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., що. 1. Розносити, роздувати, розсіювати що-небудь у різні боки (про вітер). Буйний вітер повіває, широкий лист розвіває (П. Словник української мови у 20 томах
  4. розвівати — РОЗВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше РОЗВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. 1. Розносити, роздувати, розсіювати що-небудь у різні боки (про вітер). Хай розвіває по долині осінній вітер листя знов (Сос., Щастя.. Словник української мови в 11 томах
  5. розвівати — Розвіва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. розвіяти, -вію, -єш, гл. Развѣвать, развѣять. Шевч. 8. Буйний вітер повіває, широкий лист розвіває. Чуб. V. 40. Шкода, шкода білого цвіту, що розвіяв вітер по всьому світу. Чуб. Словник української мови Грінченка