роззявляка
роззявля́ка
-и, ч. і ж., розм., рідко.
Те саме, що роззява.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- роззявляка — роззявля́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- роззявляка — див. неуважний Словник синонімів Вусика
- роззявляка — РОЗЗЯВЛЯ́КА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззя́ва. Роззявляка, чого ти тут стоїш! тут тебе вовки поснідають (Номис); Ой у лісі на орісі Сухая ломака, – Один писар у хуторі, Да й той роззявляка (П. Словник української мови у 20 томах
- роззявляка — РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина), РОЗЗЯВЛЯ́КА розм., РОЗТЯ́ПА розм., РОЗТЯПА́КА розм., РОЗТЕЛЕ́ПА фам., ҐА́ВА зневажл., ВОРО́НА зневажл., ШЛАПА́К ч., зневажл., СОЛОПІ́Й ч., розм., РОЗВЕ́ЗА розм. — Ач, роззява!... Словник синонімів української мови
- роззявляка — РОЗЗЯВЛЯ́КА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що роззя́ва. Роззявляка, чого ти тут стоїш! тут тебе вовки поснідають (Номис, 1864, № 6584); Ой у лісі на орісі Сухая ломака, — Один писар у хуторі, Да й той роззявляка (Чуб. Словник української мови в 11 томах
- роззявляка — Роззявляка, -ки об. = роззява. Ном. № 6584, 6594. Грин. ІІІ. 67. Один писарь у хуторі, да й той роззявляка. Чуб. Словник української мови Грінченка