розладдя

Значення в інших словниках

1. розладдя — розла́ддя іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
2. розладдя — див. сварка Словник синонімів Вусика
3. розладдя — РОЗЛА́ДДЯ, я, с., розм. Те саме, що ро́злад 1, 2. Трохи та помалу хатнє розладдя вляглося, серце в Параски стихало (Панас Мирний); До згоди ж, до гурту, до купи, слов'яни, Забудьмо старезнії чвари! Вгамуймо, братове, розладдя погане: Встають-бо на заході хмари!.. (М. Старицький). Словник української мови у 20 томах
4. розладдя — НЕЗГО́ДА (відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між людьми, пов'язаними між собою родинними, товариськими стосунками), НЕЗЛА́ГОДА, НЕ́ЛАД, РОЗРА́ДА, РО́ЗЛАД підсил., РО́ЗБРАТ підсил., РОЗЛА́ДДЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
5. розладдя — Розла́ддя, -ддя, -ддю, в -дді Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. розладдя — РОЗЛА́ДДЯ, я, с., розм. Те саме, що ро́злад 1, 2. Трохи та помалу хатнє розладдя вляглося, серце в Параски стихало (Мирний, IV, 1955, 117); До згоди ж, до гурту, до купи, слов’яни, Забудьмо старезнії чвари! Вгамуймо, братове, розладдя погане: Встають-бо на заході хмари!.. (Стар., Вибр., 1959, 10). Словник української мови в 11 томах
7. розладдя — Розладдя, -дя с. Разладъ, ссора. І піде між людьми розладдя, ворожнечі. Мир. Пов. І. 152. Між рідними розладдя пішло. Мир. ХРВ. 296. Словник української мови Грінченка