розпусничати

Значення в інших словниках

1. розпусничати — розпу́сничати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. розпусничати — кн., блудити, гріховодити, вдаватися в розпусту, ЧУЖОЛОЖИТИ, перелюбствувати, чинити перелюб, скакати в гречку. Словник синонімів Караванського
3. розпусничати — див. перелюбствувати Словник синонімів Вусика
4. розпусничати — РОЗПУ́СНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм. Вести розпусне життя. Та й що б вона знайшла тепер у її любому колись Жені? Доходягу, котрий навчився красти, розпусничати, зневажати все, що поважала мама, не вірити нікому й ні у віщо... (Б. Антоненко-Давидович). Словник української мови у 20 томах
5. розпусничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ (жити розпусно), РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, РОЗПУ́СНИЧАТИ, ГРІХОВО́ДИТИ розм., БАХУРУВА́ТИ заст., БЛУДИ́ТИ заст. (вести розпусне статеве життя). — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай — мало б мені було нужди... Словник синонімів української мови
6. розпусничати — РОЗПУ́СНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Вести розпусне життя. Словник української мови в 11 томах