1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розпуття

розпу́ття

-я, с.

1》 Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя.

Стояти (бути і т. ін.) на розпутті — перебувати в стані нерішучості, вагатися.

2》 діал. Бездоріжжя.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпуття — розпу́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розпуття — див. роздоріжжя Словник синонімів Вусика
  3. розпуття — РОЗПУ́ТТЯ, я, с. 1. Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя. Ось і розпуття... В різні боки біжать від села дороги (І. Цюпа); Вже кобзарі сліпі на розпуттях жалібно співали... (Д. Мордовець); Над ранок вони вийшли на перехрестя лісових доріг. Словник української мови у 20 томах
  4. розпуття — на роздорі́жжі (на розпу́тті), перев. зі сл. бу́ти, стоя́ти. У стані нерішучості, важких роздумів, вагань. Після важкої розмови про батька почув (Рустем) себе краще. ..Чув, що стояв досі на роздоріжжі і врешті вибрав шлях (М. Фразеологічний словник української мови
  5. розпуття — БЕЗДОРІ́ЖЖЯ (стан доріг під час дощів, танення снігу; час, коли дороги стають розгрузлими, мало придатними для руху), РОЗПУ́ТТЯ рідше, БЕЗПУТТЯ рідше, РО́ЗКВАСЬ рідко, РО́ЗКАЛЬ рідко. Словник синонімів української мови
  6. розпуття — Розпу́ття, -ття, -ттю, на -тті; -пу́ття, -пу́ть і -пу́ттів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розпуття — РОЗПУ́ТТЯ, я, с. 1. Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя. Ось і розпуття… В різні боки біжать від села дороги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 12); Над ранок вони вийшли на перехрестя лісових доріг. Словник української мови в 11 томах