1. Словник української мови в 11 томах

розпуття

РОЗПУ́ТТЯ, я, с.

1. Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя.

Ось і розпуття… В різні боки біжать від села дороги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 12);

Над ранок вони вийшли на перехрестя лісових доріг. Неподалік од розпуття білів маленький готельчик (Загреб., Європа 45, 1959, 440);

*У порівн. — Приходю [приходжу] додому — в хаті, як на розпутті, як билина (Головко, II, 1957, 103).

◊ Стоя́ти (бу́ти і т. ін.) на розпу́тті — перебувати в стані нерішучості, вагатися.

Наступного дня криничани найнялися. Аж полегшало одразу на душі: вже не стоятимуть на розпутті (Гончар, Таврія, 1952, 100).

2. діал. Бездоріжжя.

Ти знаєш весняне розпуття волинської річки — поліську болотяну повідь (Дмит., Присяга.., 1937, 152);

— Де ходили, де ви забарились, Що в розпуття їдете саньми? (Шер., Дорога.., 1957, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпуття — розпу́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. розпуття — див. роздоріжжя Словник синонімів Вусика
  3. розпуття — -я, с. 1》 Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя. Стояти (бути і т. ін.) на розпутті — перебувати в стані нерішучості, вагатися. 2》 діал. Бездоріжжя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпуття — РОЗПУ́ТТЯ, я, с. 1. Перехрестя двох або кількох доріг; роздоріжжя. Ось і розпуття... В різні боки біжать від села дороги (І. Цюпа); Вже кобзарі сліпі на розпуттях жалібно співали... (Д. Мордовець); Над ранок вони вийшли на перехрестя лісових доріг. Словник української мови у 20 томах
  5. розпуття — на роздорі́жжі (на розпу́тті), перев. зі сл. бу́ти, стоя́ти. У стані нерішучості, важких роздумів, вагань. Після важкої розмови про батька почув (Рустем) себе краще. ..Чув, що стояв досі на роздоріжжі і врешті вибрав шлях (М. Фразеологічний словник української мови
  6. розпуття — БЕЗДОРІ́ЖЖЯ (стан доріг під час дощів, танення снігу; час, коли дороги стають розгрузлими, мало придатними для руху), РОЗПУ́ТТЯ рідше, БЕЗПУТТЯ рідше, РО́ЗКВАСЬ рідко, РО́ЗКАЛЬ рідко. Словник синонімів української мови
  7. розпуття — Розпу́ття, -ття, -ттю, на -тті; -пу́ття, -пу́ть і -пу́ттів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)