1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розривний

розривни́й

-а, -е.

1》 Який утворює вибух.

|| Який розривається після влучення в ціль. Розривна куля.

2》 спец. Признач. для розривання чого-небудь на частини. Розривна машина.

|| За якого що-небудь розривається, руйнується.

Розривна функція мат. — функція, яка називається так у такому випадку, коли при неперервній зміні аргумента значення функції змінюються стрибками.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розривний — розривни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. розривний — [розриеўний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. розривний — РОЗРИВНИ́Й, а́, е́. 1. Який вибухає. Вона була при зброї: у руках Був заступ гострий, а в кишені куля, Набитая знадобом розривним (Леся Українка); // Який розривається після влучення в ціль. Словник української мови у 20 томах
  4. розривний — ВИБУХО́ВИЙ (здатний вибухати); РОЗРИВНИ́Й (перев. у спол. зі сл. куля). Вода не дозволяла користуватися вибуховими речовинами (М. Ю. Тарновський); Підклала (дівчина) кулю розривну під неї (стіну) (Леся Українка). Словник синонімів української мови
  5. розривний — РОЗРИВНИ́Й, а́, е́. 1. Який утворює вибух. Вона була при зброї: у руках Був заступ гострий, а в кишені куля, Набитая знадобом розривним (Л. Укр., І, 1951, 115); // Який розривається після влучення в ціль. Словник української мови в 11 томах