1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розтрушувати

розтру́шувати

-ую, -уєш, недок., розтрусити, -ушу, -усиш, док., перех.

1》 Розкидати, розстеляти рівним шаром.

|| Розсипати трусячи.

|| Розгортаючи, розпрямляючи, струшувати.

2》 Губити, розсипати, розливати по дорозі (від тряски).

|| безос.

|| розм. Нерозумно.

|| перен., розм. Марнувати, занапащати що-небудь.

3》 тільки док., розм. Стомити кого-небудь дорожньою тряскою.

4》 тільки док., розм. Трясучи, розхитати, зламати що-небудь.

5》 розм. Торгати, смикати, будячи, розбуркуючи кого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтрушувати — розтру́шувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розтрушувати — РОЗТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., що. 1. Розкидати, розстеляти рівним шаром. – Нехай в нашій хаті буде свято, – говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (С. Словник української мови у 20 томах
  3. розтрушувати — ВИТРАЧА́ТИ (нерозважливо, марно використовувати що-небудь для чогось), ТРА́ТИТИ, РОЗТРА́ЧУВАТИ, ВИТРА́ЧУВАТИ, МАРНУВА́ТИ, МАРНОТРА́ТИТИ, ПЕРЕВО́ДИТИ, ГАЙНУВА́ТИ, ГУБИ́ТИ, РОЗТРАЧА́ТИ рідко, ВИКИДА́ТИ розм., РОЗТРИ́НЬКУВАТИ розм., ТРИ́НЬКАТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. розтрушувати — Розтру́шувати, -шую, -шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. розтрушувати — РОЗТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. 1. Розкидати, розстеляти рівним шаром. — Нехай в нашій хаті буде свято,— говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах