розтрушувати

РОЗТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТРУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., що.

1. Розкидати, розстеляти рівним шаром.

– Нехай в нашій хаті буде свято, – говорив Антон, старанно розтрушуючи сіно (С. Чорнобривець);

Пахне зіллям: лежить біля печі в'язка, Горпина ще не встигла розтрусити, принесла ниньки від ставу (Є. Гуцало);

// Розсипати трусячи.

Добрива і гексахлоран перед садінням дерев розтрушують на купи викинутого з ями верхнього шару ґрунту і добре перемішують з ним (з наук. літ.);

* Образно. Христина .. дзвіночком розтрушує сміх (М. Стельмах);

Доскіпливі жіночі язики уже встигли розтрусити, немов сіно на гомінких вибальцях, родинну таїну, що братиме її хлопець із сусіднього села (з публіц. літ.);

// Розгортаючи, розпрямляючи, струшувати.

– Питають мене: “Де твій синок?” – “У тюрмі”... Боже мій!.. А це ось я сорочечок тобі, штанці... – Розв'язує вузлик, бере старший у неї, розтрушує, рубчики щупає (А. Тесленко).

2. Губити, розсипати, розливати по дорозі (від тряски).

– В тім-то й річ, Давиде, що не довезеш [гній] на поле, по дорозі розтрусиш (А. Головко);

// безос.

– Гляди краще, щоб ряжанку не розтрусило, – відповіла жінка, – бо на такій дорозі якраз вихлюпаєш усю дощенту (О. Донченко);

// розм. Нерозумно, легковажно витрачати (гроші, коштовності і т. ін.).

Олеся вже розтрусила багато грошей (І. Нечуй-Левицький);

// перен., розм. Марнувати, занапащати що-небудь.

Він знав, що небагато стрічається по-справжньому щасливих родин. Навіть і ті, які побралися по коханню, часто розтрушували його по дрібних житейських борозенках і через якийсь рік-два .. тягнули скрипуче родинне ярмо (М. Стельмах);

Розтрусити здобутий досвід.

3. тільки док., розм. Стомити кого-небудь дорожньою тряскою.

Їзда по розбитій бруківці так розтрусила Таубенфельда, що він ледве виліз з свого “опеля” (Ю. Бедзик);

Кінь підкорився мені цілком. Возив мене так, ніби боявся скинути або розтрусити (Ю. Збанацький).

4. тільки док., розм. Трясучи, розхитати, зламати що-небудь.

[Кобзар (співа):] Доки діжу замісила – Свиня двері розтрусила (М. Кропивницький).

5. кого, розм. Торгати, смикати, будячи, розбуркуючи кого-небудь.

[Костомаров:] Заснув, проклятий хлопець! – Зачекайте, я зараз розтрушу його... (С. Голованівський).