1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розтягати

розтяга́ти

-аю, -аєш і розтягувати, -ую, -уєш, недок., розтягти і розтягнути, -тягну, -тягнеш; мин. ч. розтяг, -ла, -ло і розтягнув, -нула, -нуло; док., перех.

1》 Сильно натягуючи, робити довшим, ширшим, більшим за розміром.

|| безос.

|| Розпрямляючи, класти, розташовувати на чому-небудь.

|| Розсовуючи або розгладжуючи, робити тонким.

2》 Пошкоджувати (сухожилля, зв'язку і т. ін.) внаслідок падіння, удару, різкого, незручного руху і т. ін.

3》 Простягати, випрямляючи, випростуючи що-небудь.

4》 Розташовувати довгим рядом, розміщувати в одну лінію.

|| Робити надто довгим.

5》 Подовжувати, робити тривалішим (час, строк дії чого-небудь, користування чимсь і т. ін.).

|| Навмисно повільно, протяжно вимовляти (звуки, слова).

6》 Розносити, розбирати що-небудь одне за одним або частинами, у кілька заходів, у різні місця.

|| розм. Виносити, забирати потай частинами.

7》 розм. Відтягати одне від одного; розбороняти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтягати — розтяга́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розтягати — Витягати, простягати, тягнути, г. видовжувати; (час) затягати, від-; (майно) розволікати, розкрадати, потай розносити; (забіяк) розбороняти, розводити. Словник синонімів Караванського
  3. розтягати — див. красти Словник синонімів Вусика
  4. розтягати — РОЗТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, РОЗТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТЯГТИ́, РОЗТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. розтя́г, ла́, ло́ і розтягн́ув, ну́ла, ло; док., що, рідко кого. 1. що. Сильно натягуючи, робити довшим, ширшим, більшим за розміром. Словник української мови у 20 томах
  5. розтягати — ВИ́ДОВЖИТИ (зробити довшим, збільшити довжину чого-небудь), ВИ́ТЯГТИ, ВИ́ТЯГНУТИ, РОЗТЯГТИ́, РОЗТЯГНУ́ТИ (зробити довшим або більшим за розміром); ВІДТЯГТИ́, ВІДТЯГНУ́ТИ (куючи). — Недок. Словник синонімів української мови
  6. розтягати — Розтяга́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розтягати — РОЗТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і РОЗТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТЯГТИ́ і РОЗТЯГНУ́ТИ, тягну́, тя́гнеш; мин. ч. розтя́г, ла́, ло́ і розтягн́ув, ну́ла, ло; док., перех. 1. Сильно натягуючи, робити довшим, ширшим, більшим за розміром. Словник української мови в 11 томах