1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розучити

розучи́ти

див. розучувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розучити — розучи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розучити — РОЗУЧИ́ТИ див. розу́чувати. Словник української мови у 20 томах
  3. розучити — ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам'ятати), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). — Док. Словник синонімів української мови
  4. розучити — РОЗУЧИ́ТИ див. розу́чувати. Словник української мови в 11 томах