розірваний
розі́рваний
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розірвати.
|| розірвано, безос. присудк. сл.
2》 у знач. прикм.Різким рухом розділений на частини; розідраний.
|| Увесь у дірках; порваний.
|| Розпечатаний (про пакет, конверт, телеграму і т. ін.)
|| Який має пропуски; обірваний, уривчастий.
3》 у знач. прикм. Який має рвані рани.
4》 у знач. прикм. Роз'єднаний внаслідок розриву.
|| Переділений на частини різким порухом повітря.
5》 у знач. прикм., перен. Позбавлений органічної єдності (про суспільно-політичні явища).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розірваний — розі́рваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розірваний — див. драний Словник синонімів Вусика
- розірваний — [роуз’ірванией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- розірваний — РОЗІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розірва́ти. Пригадую й суворі окуляри, Нитками перев'язані сяк-так .. І щось таке – не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський, Розірваний з плеча і до плеча (М. Словник української мови у 20 томах
- розірваний — Розі́рваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розірваний — РОЗІ́РВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розірва́ти. Пригадую й суворі окуляри, Нитками перев’язані сяк-так.. І щось таке — не свитку й не піджак, А нібито сюртук великопанський, Розірваний з плеча і до плеча (Рильський, II, 1960, 67)... Словник української мови в 11 томах