1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розірвати

розірва́ти

див. розривати I.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розірвати — Розірва́ти: — крім прямого значення, тут ще: розважити [XII] — тут: розрадити [48] Словник з творів Івана Франка
  2. розірвати — розірва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. розірвати — РОЗІРВА́ТИ див. розрива́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  4. розірвати — розрива́ти (рва́ти) / розірва́ти на шматки́ кого і без додатка. Нещадно розправлятися з ким-небудь, знищувати когось. Він би хотів на шматки розірвати й тітку, й дядька, і дітей їх (М. Коцюбинський). розірва́ти на маню́сінькі кусо́чки. Фразеологічний словник української мови
  5. розірвати — I. ПОРИВА́ТИ (припиняти стосунки, зв'язки з кимсь, чимсь), ПОРУ́ШУВАТИ (ПОРУША́ТИ), РОЗРИВА́ТИ, РВА́ТИ, ВІДВЕРТА́ТИСЯ від кого-чого. — Док.: порва́ти, пору́шити, розірва́ти, відверну́тися. З дитбудинком вона не поривала зв'язків і тепер. Словник синонімів української мови
  6. розірвати — Розірва́ти, розірву́, розі́рвеш, -рвуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розірвати — РОЗІРВА́ТИ див. розрива́ти¹. Словник української мови в 11 томах
  8. розірвати — Розірвати, -ся см. розривати, -ся. Словник української мови Грінченка