розірваність
розі́рваність
-ності, ж.
1》 Стан за знач. розірваний 2-5).
2》 Стан душевного розладу, розпачу.
Розірваність мовлення — розлад мовлення, який характеризується порушенням або відсутністю в ній змістових або граматичних зв'язків, наявністю неологізмів та деформованих слів.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розірваність — розі́рваність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розірваність — РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. розі́рваний 2–5. Встановлено, що студенти стереотипно відображають управлінську діяльність; їм властива розірваність уявлення про соціальне управління... Словник української мови у 20 томах
- розірваність — РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. розі́рваний 2 — 5. 2. Стан душевного розладу, розпачу. Коли для абстрактних гуманістів трагічна розірваність людини, наслідок непримиренних протиріч XX століття — прямо-таки всесвітній закон... Словник української мови в 11 томах