розірваність
РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. розі́рваний 2–5.
Встановлено, що студенти стереотипно відображають управлінську діяльність; їм властива розірваність уявлення про соціальне управління: педагогічний аспект (управління навчально-пізнавальною діяльністю, спілкуванням, засвоєнням, розвитком учнів), менеджерсько-професійний аспект (особливий вид професійної діяльності), адміністративний аспект (господарчо-розпорядницька діяльність) та соціально-політичний аспект (з наук. літ.).
2. Стан душевного розладу, розпачу.
Для абстрактних гуманістів трагічна розірваність людини, наслідок непримиренних протиріч XX століття – прямо-таки всесвітній закон (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розірваність — розі́рваність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- розірваність — -ності, ж. 1》 Стан за знач. розірваний 2-5). 2》 Стан душевного розладу, розпачу. Розірваність мовлення — розлад мовлення, який характеризується порушенням або відсутністю в ній змістових або граматичних зв'язків, наявністю неологізмів та деформованих слів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- розірваність — РОЗІ́РВАНІСТЬ, ності, ж. 1. Стан за знач. розі́рваний 2 — 5. 2. Стан душевного розладу, розпачу. Коли для абстрактних гуманістів трагічна розірваність людини, наслідок непримиренних протиріч XX століття — прямо-таки всесвітній закон... Словник української мови в 11 томах