рубило

руби́ло

-а, с.

Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалеподібної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубило — руби́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рубило — РУБИ́ЛО, а, с. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалевидної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці. Знаходять черепки посуду, кам'яні сокири, кремінні рубила, наконечники стріл (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. рубило — Масивне кремінне знаряддя прибл. трикутної або овальної форми; осн. тип знарядь багатьох культур раннього палеоліту; траплялося ще в середньому палеоліті. Універсальний словник-енциклопедія
  4. рубило — РУБИ́ЛО, а, с. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалевидної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці. Затисненим у руці каменем можна було викопати їстівне коріння, зрубати палицю, розрубати м’ясо забитої тварини. Словник української мови в 11 томах