1. Словник української мови в 11 томах

рубило

РУБИ́ЛО, а, с. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалевидної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці.

Затисненим у руці каменем можна було викопати їстівне коріння, зрубати палицю, розрубати м’ясо забитої тварини. Таке знаряддя називається ручним рубилом (Іст. СРСР, І, 1957, 3);

Семен Трохимович висипав на стіл свої скарби. Тут були стріли, ядра, турецькі гроші, кулі, різні слов’янські вироби, підкови з татарських коней, рубило кам’яного віку… (Вітч., 8, 1967, 181).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рубило — руби́ло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. рубило — -а, с. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалеподібної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рубило — РУБИ́ЛО, а, с. Знаряддя праці первісної людини з каменя мигдалевидної форми, потовщеного й заокругленого в основі, з загостренням на кінці. Знаходять черепки посуду, кам'яні сокири, кремінні рубила, наконечники стріл (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. рубило — Масивне кремінне знаряддя прибл. трикутної або овальної форми; осн. тип знарядь багатьох культур раннього палеоліту; траплялося ще в середньому палеоліті. Універсальний словник-енциклопедія