різачка

Значення в інших словниках

1. різачка — різа́чка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. різачка — (біль) колька; (хвороба) дисентерія, червінка, пронос, сов. дизентерія. Словник синонімів Караванського
3. різачка — (у череві) завійна, завійниця, див. різь Словник чужослів Павло Штепа
4. різачка — РІЗА́ЧКА, и, ж., розм. 1. Ріжучий біль у животі. Щоб тебе різачка понарізала (Номис); – Ти, сучий сину, глузувати взявся наді мною? – люто засичав гайдамака і зі всього розмаху ногою садонув Семена в живіт... Скорчився, як од різачки. Словник української мови у 20 томах
5. різачка — ДИЗЕНТЕРІ́Я (гостра інфекційна хвороба), РІЗА́ЧКА розм., БІГУ́НКА розм., ЧЕРВІ́НКА діал. — Я відішлю кадета Біглера в лазарет... видам посвідку, що у нього дизентерія.. Бо одна справа кадет, хворий на червінку, а інша — обкаляний кадет (переклад... Словник синонімів української мови
6. різачка — Різа́чка, -чки, -чці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. різачка — РІЗА́ЧКА, и, ж., розм. 1. Ріжучий біль у животі. Щоб тебе різачка понарізала (Номис, 1864, № 3725); — Ти, сучий сину, глузувати взявся наді мною? — люто засичав гайдамака і зі всього розмаху ногою садонув Семена в живіт… Скорчився як од різачки. Словник української мови в 11 томах
8. різачка — Різачка, -ки ж. 1) Рѣзь въ животѣ. Рк. Левиц. Щоб тебе різачка попорізала. Ном. № 3725. 2) Кровавый поносъ. Словник української мови Грінченка