самопас

Значення в інших словниках

1. самопас — самопа́с 1 іменник чоловічого роду, істота діал. самопа́с 2 прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
2. самопас — САМОПА́С¹, а, ч., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді. Ми самопаси, бо кожен з нас сам свої коні пасе (Сл. Б. Грінченка). САМОПА́С², присл., розм. 1. Без пастуха. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
3. самопас — САМОПА́С розм. (без пастуха, без нагляду), САМОПА́СКИ розм., САМОПА́СНО розм., САМОПА́СОМ розм., САМО́ПАШ розм., ПУСТО́ПАШ розм. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (І. Франко); Слуги та джури пустили коней самопаш (О. Ільченко). Словник синонімів української мови
4. самопас — Само́пас, само́паски, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. самопас — САМОПА́С¹, а, ч., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді. Ми самопаси, бо кожен з нас сам свої коні пасе (Сл. Гр.). САМОПА́С², присл., розм. 1. Без пастуха. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (Фр., II, 1950, 60). Словник української мови в 11 томах
6. самопас — I. Самопас нар. Безъ пастуха, безъ присмотра, на свободѣ. --------------- II. Самопас, -са м. Пасущій санъ свой скотъ, а не въ общественномъ стадѣ. Конст. у. Ми самопаси, бо кожен у нас сам свої коні пасе. Конст. у. Словник української мови Грінченка