1. Словник української мови в 11 томах

самопас

САМОПА́С¹, а, ч., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді.

Ми самопаси, бо кожен з нас сам свої коні пасе (Сл. Гр.).

САМОПА́С², присл., розм.

1. Без пастуха.

Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (Фр., II, 1950, 60).

2. перен. Без нагляду.

— Самопас я ріс, пустий хлопак (Фр., XIII, 1954, 62);

В цей час виховання одбувалось, звичайно, «самопас» — під єдиним доглядом жаркого сонця (Вас., Незібр. тв., 1941, 158);

В Славка зовсім попсувався [пес]. Ходив самопас, мало держався хати (Март., Тв., 1954, 246);

// Стихійно, без керівництва; самопливом.

Тепер не треба пускати керівництва з рук, не треба давати справі йти самопас, треба направляти її на бажані рейки й повертати хід речей в необхідному напрямі (Хотк., Довбуш, 1965, 182);

Чи то діяли пікет-чики Страйкому,.. чи то чинив самопас вуличний натовп, жадаючи підтримати страйкарів,— годі було зразу розібрати (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопас — самопа́с 1 іменник чоловічого роду, істота діал. самопа́с 2 прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. самопас — I -а, ч., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді. II присл., розм. 1》 Без пастуха. 2》 перен. Без нагляду. || Стихійно, без керівництва; самопливом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самопас — САМОПА́С¹, а, ч., діал. Той, хто пасе свою худобу окремо, не в спільному стаді. Ми самопаси, бо кожен з нас сам свої коні пасе (Сл. Б. Грінченка). САМОПА́С², присл., розм. 1. Без пастуха. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. самопас — САМОПА́С розм. (без пастуха, без нагляду), САМОПА́СКИ розм., САМОПА́СНО розм., САМОПА́СОМ розм., САМО́ПАШ розм., ПУСТО́ПАШ розм. Про гусей він не дбав зовсім, і вони ходили самопас (І. Франко); Слуги та джури пустили коней самопаш (О. Ільченко). Словник синонімів української мови
  5. самопас — Само́пас, само́паски, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. самопас — I. Самопас нар. Безъ пастуха, безъ присмотра, на свободѣ. --------------- II. Самопас, -са м. Пасущій санъ свой скотъ, а не въ общественномъ стадѣ. Конст. у. Ми самопаси, бо кожен у нас сам свої коні пасе. Конст. у. Словник української мови Грінченка