1. Словник української мови в 11 томах

самопал

САМОПА́Л, а, ч. Старовинна зброя — гнотова рушниця, що не має замка і заряджається з дула.

І шаблюка, мов гадюка, Й ратище-дрючина, Й самопал семип’яденний [семип’ядний] Повис за плечима (Шевч., II, 1963, 335);

На озброєнні повстанської армії того часу [XVII ст.] були рушниці різних видів і назв (самопали, пищалі..) (Іст. УРСР, І, 1953, 228);

Ремісничі сотні простували через Соборний майдан.., озброєні самопалами, шаблями, келепами, списами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 380);

// розм. Рушниця взагалі (перев. саморобна).

Не раз Микола з хлопцями потай підпливали на човнах до панського маєтку, вили в комишах вовками, закидали жандармів камінням. Один раз вони дістали самопали і відкрили таку стрілянину, що інгуші кинулись навтіки (Скл., Легенд. начдив, 1957, 5);

Гуцули брали самопали, Здійнявши цівки вверх, до зір, Салют давали (Криж., Срібне весілля, 1957, 116);

// розм. Саморобна вогнепальна іграшкова зброя.

У нього в старому маминому кошикові.. схований справжнісінький самопал. Ручка — з дерева, а дуло — з мідної трубки. В дулі пропиляна дірочка, щоб можна було сірником порох запалювати (Ткач, Гриць.., 1955, 5);

Пішла мода серед хлопців на самопали. Добували сталеві трубки, заклепували їх з одного кінця, робили отвір для запалювання, примоцовували [прикріплювали] до якого-небудь шматка дошки або просто дерев’яного обрубка — і самопал готовий (Загреб., Шепіт, 1966, 20).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самопал — самопа́л іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. самопал — див. РУШНИЦЯ. Словник синонімів Караванського
  3. самопал — I -а, ч. Старовинна зброя – ґнотова рушниця, що не має замка і заряджається з дула. || розм. Рушниця взагалі (перев. саморобна). || розм. Саморобна вогнепальна іграшкова зброя. II -а, ч., жарг. Про те, що виготовлене кустарним способом (з імітацією фірменої продукції). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. самопал — САМОПА́Л, а, ч. 1. Старовинна зброя – ґнотова рушниця, що не має замка і заряджається з дула. І шаблюка, мов гадюка, Й ратище-дрючина, Й самопал семип'яденний [семип'ядний] Повис за плечима (Т. Словник української мови у 20 томах
  5. самопал — У, ч. Продукт кустарного виробництва. Я не думаю, що це «Союз-Віктан». Очевидний самопал. Словник сучасного українського сленгу
  6. самопал — (-у) ч. 1. мол., торг. Щось виготовлене кустарно; саморобна, нефірмова річ. Самопал від фірми я можу відрізнити (Запис 1997 р.). БСРЖ, 523. II мол. Алкогольний напій, виготовлений кустарним способом. Під кутом зору 40°. Столиці загрожує "самопал" (УМ, 26. Словник жарґонної лексики української мови
  7. самопал — РУШНИ́ЦЯ (вогнепальна ручна зброя), КРІС заст., ОРУ́ЖИНА заст., ПУ́ШКА діал.; ГВИНТІ́ВКА, КАРАБІ́Н, КАРАБІ́НКА розм., ТРИЛІНІ́ЙКА (ТРЬОХЛІНІ́ЙКА) заст., ҐВЕР діал. (із цівкою, у якій є гвинтова різьба); КРЕМЕНІ́ВКА заст., КРЕСА́К заст., ФУ́ЗІЯ заст. Словник синонімів української мови
  8. самопал — Самопал, -лу м. 1) Самопалъ, ружье. Вивірився Козубай на війну з ляхами, взяв з собою самопал і лук зо стрілами. Лукаш. 112. 2) Ловушка на медвѣдей и др. крупныхъ звѣрей. Вх. Пч. II. 7. Словник української мови Грінченка