1. Великий тлумачний словник сучасної мови

свердел

све́рдел

-дла, ч.

Ріжучий інструмент, обертаючи якого, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свердел — све́рдел іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. свердел — див. свердло Словник синонімів Вусика
  3. свердел — СВЕ́РДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті і т. ін. Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. свердел — Све́рдел, све́рдла; све́рдли, -длів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. свердел — СВЕ́РДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, грунті і т. ін. Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Гр. Словник української мови в 11 томах
  6. свердел — Свердел, -дла м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел — ідуть заробляти. Рудч. Ск. І. 162. 2) = сохар. Шух. І. 181. Словник української мови Грінченка