1. Словник української мови в 11 томах

свердел

СВЕ́РДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, грунті і т. ін.

Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Гр., І, 1963, 255);

Він кидався на стіну залізної руди, притискав до неї пневматичний свердел, який джеркотів, наче кулемет (Ю. Янов., Мир, 1956, 171);

*У порівн. — В тебе слово, як свердел; язик, як бритва (Н.-Лев., III, 1956, 321).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. свердел — све́рдел іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. свердел — див. свердло Словник синонімів Вусика
  3. свердел — -дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи якого, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. свердел — СВЕ́РДЕЛ, дла, ч. Ріжучий інструмент, обертаючи який, роблять отвори, заглибини в металі, дереві, ґрунті і т. ін. Діждався Петро півночі, одягся, узяв з собою три мішки й свердел та й пішов до гамазеїв (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. свердел — Све́рдел, све́рдла; све́рдли, -длів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. свердел — Свердел, -дла м. Буравъ. Бере жінку, рескаль, лопату і сокиру і свердел — ідуть заробляти. Рудч. Ск. І. 162. 2) = сохар. Шух. І. 181. Словник української мови Грінченка